Нічого робити небожеві: віддав дядькові всю свою худобу, а сам зостався голий, босий і голодний. Тяжко прийшлось йомужити. Бився, бився, сердешний, та й задумав повіситись — узяв він обривок та й пішов у ліс. Пішов та й дивиться на дерево — вибирає гілку, на якій би то повіситись. «Ото, —думає собі, — добра гілка — міцна, а на оту сісти та, зачепившись, і повиснути б». Небіж був дуже розчарованим та подавленим, сумним.
