На мій погляд, оповідання Джеймса Олдріджа «Останній дюйм» являє собою історію про те, як важливо, щоб батьки і діти навчились добре розуміти один одного та про красу чистих людських почуттів. Головними героями твору є батько та син. Батько усе життя був гарним пілотом, але сталося так, що він втратив роботу. Втративши роботу, він втратив і найцінніше у своєму житті – родину. Дружина Бена залишила його та покинула Аравію, а син залишився з чоловіком тому, що матері він був зовсім непотрібним: «Так він і залишився ні з чим, якщо не брати до уваги байдужу дружину, якій він не був потрібен, та десятирічного сина, що народився надто пізно і, як розумів в глибині душі Бен, чужого їм обом – самотнього, неприкаяного дитини, яка в десять років розумів, що мати ним не цікавиться, а батько – стороння людина, різкий і небагатослівний, не знає, про що з ним говорити в ті рідкісні хвилини, коли вони бували разом».
