Попри те, що їжаки живуть поруч з нами, ми не все про них знаємо. Існує чимало легенд, наприклад, що вони добре ловлять мишей і що їх можна утримувати замість кішки. Тим часом на волі їжакові рідко вдається спіймати прудкого гризуна. Живиться він переважно шкідливими комахами та слимаками, руйнує гнізда й винищує виводки гризунів, що завдають шкоди сільському й лісовому господарству. У нашій країні живе два види їжаків: звичайний та вухатий. Найпоширенішим є звичайний їжак. Його можна побачити на узліссях, у перелісках, порослих чагарями ярах та лісозахисних смугах. Сирих місць їжак уникає, а коли дощить, ховається в гнізді.
Їжак – єдина тварина, що досить близько підпускає до себе людину. Але зовсім не тому, що він такий хоробрий. Просто їжак недобачає, а більше покладається на нюх. Тож коли вітер дме у протилежний від нього бік, він не чує наближення людини чи тварини. Не тікає їжак і тому, що має свій б захисту: зачувши небезпеку, він згортається в клубок і виставляє свої гострі тверді голки. Спробуй-но підійти! Втім, Якби їжак і спробував утекти, у нього все одно нічого б не вийшло:
надто короткі ноги, та й сам він дуже незграбний. Зате на полюванні їжак меткий і спритний. Зазвичай він полює вночі, знищуючи чимало лісових мишей та інших шкідливих гризунів, що вже казати про комах. Не пропустить їжак і отруйну гадюку. Він її не боїться, а навпаки, нападає першим. Гадюча отрута на нього майже не діє.
Влітку їжак облаштовує гніздо під кущем або в ямці під вивернутим пеньком, вистеляючи його сухим листям. Тут у нього народжуються їжачки. Зазвичай після семитижневої вагітності самиці приводять до восьми дитинчат. Їжачки з’являються на світ сліпими й голими. Попервах голки у них світлі й м’які. На час виходу звірят із гнізда вони темніють, міцнішають і стають колючими.
Восени здобичи менше. Ховаються в землю черв’яки, зникають в’юнкі ящірки, важко вполювати і жука чи жабу. У ці ясні осінні дні метушливий їжак готує собі тепле гніздо для зимівлі. Ніч і день зносить до нори сухе листя й м’який лісовий мох. У зимовій сплячці він проводить без їжі понад шість місяців. У лігві під глибоким заметом, мов під товстою пухнастою ковдрою, звірятко спить, згорнувшись клубком, доки не визирне весняне сонечко.
На перший погляд видається, що їжак добре захищений. Однак ворогів у нього не бракує. Особливо небезпечні для їжака пугачі, великі сови, яструби з довгими пазурами й міцним дзьобами, а також лисиці.
Їжаки.
Попри те, що їжаки живуть поруч з нами, ми не все про них знаємо. Існує чимало легенд, наприклад, що вони добре ловлять мишей і що їх можна утримувати замість кішки. Тим часом на волі їжакові рідко вдається спіймати прудкого гризуна. Живиться він переважно шкідливими комахами та слимаками, руйнує гнізда й винищує виводки гризунів, що завдають шкоди сільському й лісовому господарству. У нашій країні живе два види їжаків: звичайний та вухатий. Найпоширенішим є звичайний їжак. Його можна побачити на узліссях, у перелісках, порослих чагарями ярах та лісозахисних смугах. Сирих місць їжак уникає, а коли дощить, ховається в гнізді.
Їжак – єдина тварина, що досить близько підпускає до себе людину. Але зовсім не тому, що він такий хоробрий. Просто їжак недобачає, а більше покладається на нюх. Тож коли вітер дме у протилежний від нього бік, він не чує наближення людини чи тварини. Не тікає їжак і тому, що має свій б захисту: зачувши небезпеку, він згортається в клубок і виставляє свої гострі тверді голки. Спробуй-но підійти! Втім, Якби їжак і спробував утекти, у нього все одно нічого б не вийшло:
надто короткі ноги, та й сам він дуже незграбний. Зате на полюванні їжак меткий і спритний. Зазвичай він полює вночі, знищуючи чимало лісових мишей та інших шкідливих гризунів, що вже казати про комах. Не пропустить їжак і отруйну гадюку. Він її не боїться, а навпаки, нападає першим. Гадюча отрута на нього майже не діє.
Влітку їжак облаштовує гніздо під кущем або в ямці під вивернутим пеньком, вистеляючи його сухим листям. Тут у нього народжуються їжачки. Зазвичай після семитижневої вагітності самиці приводять до восьми дитинчат. Їжачки з’являються на світ сліпими й голими. Попервах голки у них світлі й м’які. На час виходу звірят із гнізда вони темніють, міцнішають і стають колючими.
Восени здобичи менше. Ховаються в землю черв’яки, зникають в’юнкі ящірки, важко вполювати і жука чи жабу. У ці ясні осінні дні метушливий їжак готує собі тепле гніздо для зимівлі. Ніч і день зносить до нори сухе листя й м’який лісовий мох. У зимовій сплячці він проводить без їжі понад шість місяців. У лігві під глибоким заметом, мов під товстою пухнастою ковдрою, звірятко спить, згорнувшись клубком, доки не визирне весняне сонечко.
На перший погляд видається, що їжак добре захищений. Однак ворогів у нього не бракує. Особливо небезпечні для їжака пугачі, великі сови, яструби з довгими пазурами й міцним дзьобами, а також лисиці.