Проблема співвідношення краси й моралі становить ядро роману Оскара Уайльда "Портрет Доріана Грея". Що таке насолода в житті людини, яке значення має краса, яка краса, зовнішня чи внутрішня, важливіша: ці питання важким тягарем лягли на плечі головних героїв твору. Так, один з героїв стверджує: "Бути людиною — значить бути в гармонії із самим собою, а хто в гармонії з іншими людьми, той — у розладі із собою" .Парадоксальне твердження, бо ми звикли до іншого визначення гармонійного існування людини у цьому бурхливому і спокусливому світі: гармонія повинна охоплювати саму особистість і поширюватися на взаємини із оточуючими.
Реальність найчастіше розчаровує нас саме невідповідністю нашого внутрішнього стану і ставлення до нас близьких і знайомих. Жодна людина у світі, навіть злодій і вбивця, не може сказати про себе відверто: "Я негідник!" Навпаки, здається, що ти ідеал доброчинності, а всі інші просто тебе не розуміють. Ще не вигадали прилад, який би вимірював добро і зло, що панують у душі людини.
У фантастичному вигаданому світі Оскара Уайльда такий "прилад" з'являється. Портрет, який є втіленням уявлення художника Безіла Холлуорда про ідеал краси, оживає. У зв'язку із цим хотілося б зупинитися на таких поняттях, як краса і життя.
Саме образ Краси є головним у романі Оскара Уайльда "Портрет Доріана Грея". Кожен із героїв так чи інакше пов'язаний із красою. Художник Безіл красу створює своїми руками, адже мистецтво оперує узагальненим поняттям краси. Краса — це однозначно гармонія, яка дарує насолоду. Доріан Грей — втілення земної краси, яка дарує не тільки насолоду, але й страждання. Сібіла Вейн — приклад особистості, яка віддала перевагу красі у земному її прояві. Лорд Генрі — інтелектуал, який вірив, що краса-ідеал може жити не тільки у мистецтві, а й у реальності.
непонатно
Объяснение:
Ж((
Проблема співвідношення краси й моралі становить ядро роману Оскара Уайльда "Портрет Доріана Грея". Що таке насолода в житті людини, яке значення має краса, яка краса, зовнішня чи внутрішня, важливіша: ці питання важким тягарем лягли на плечі головних героїв твору. Так, один з героїв стверджує: "Бути людиною — значить бути в гармонії із самим собою, а хто в гармонії з іншими людьми, той — у розладі із собою" .Парадоксальне твердження, бо ми звикли до іншого визначення гармонійного існування людини у цьому бурхливому і спокусливому світі: гармонія повинна охоплювати саму особистість і поширюватися на взаємини із оточуючими.
Реальність найчастіше розчаровує нас саме невідповідністю нашого внутрішнього стану і ставлення до нас близьких і знайомих. Жодна людина у світі, навіть злодій і вбивця, не може сказати про себе відверто: "Я негідник!" Навпаки, здається, що ти ідеал доброчинності, а всі інші просто тебе не розуміють. Ще не вигадали прилад, який би вимірював добро і зло, що панують у душі людини.
У фантастичному вигаданому світі Оскара Уайльда такий "прилад" з'являється. Портрет, який є втіленням уявлення художника Безіла Холлуорда про ідеал краси, оживає. У зв'язку із цим хотілося б зупинитися на таких поняттях, як краса і життя.
Саме образ Краси є головним у романі Оскара Уайльда "Портрет Доріана Грея". Кожен із героїв так чи інакше пов'язаний із красою. Художник Безіл красу створює своїми руками, адже мистецтво оперує узагальненим поняттям краси. Краса — це однозначно гармонія, яка дарує насолоду. Доріан Грей — втілення земної краси, яка дарує не тільки насолоду, але й страждання. Сібіла Вейн — приклад особистості, яка віддала перевагу красі у земному її прояві. Лорд Генрі — інтелектуал, який вірив, що краса-ідеал може жити не тільки у мистецтві, а й у реальності.