«Маленька людина» у світовій літературі Визначення "маленька людина" застосовується до розряду літературних героїв епохи реалізму, зазвичай займають досить низьке місце в соціальній ієрархії: дрібний чиновник, міщанин або навіть бідний дворянин. Образ "маленької людини" опинявся тим більш актуальне, ніж більш демократичною ставала література. Саме поняття "маленька людина", швидше за все, у вживання ввів Бєлінський (стаття 1840 "Лихо з розуму"). Тему "маленької людини" піднімають багато письменників. Вона завжди була актуальна, тому що її завдання - відображати життя простої людини з усіма її переживаннями, проблемами, бідами і маленькими радощами. Письменник бере на себе тяжкий труд показати і пояснити життя звичайних людей. "Маленька людина - представник всього народу. І кожен письменник представляє його по-своєму. У світовій літературі можна виділити роман-притчу Франца Кафки «Замок, що розкриває трагічне безсилля маленької людини і його небажання примириться з долею. У німецькій літературі до образу «маленької людини» тяжіли Герхарт Гауптман у своїх драмах «Перед сходом сонця» і «Самотні». Багатство образів «маленької людини» у творах Гауптмана породжує безліч різних варіантів (від малоосвіченого візника до тонкого інтелігента). Продовжив традицію Гауптмана Ханс Фаллада. У російській літературі XIX століття зображення образа маленької людини стало особливо популярним. Над ним працювали Пушкін, Лермонтов, Гоголь, Грібодоев, Достоєвський, Чехов, Лев Толстой і багато інших письменників. Уявлення про "маленьку людину" змінювалося протягом всього 19 - початку 20 століть. Кожен письменник теж мав свої особисті погляди на даного героя. Але вже з другої третини 20 століття цей образ зникає зі сторінок літературних творів, так як метод соціалістичного реалізму не припускає такого героя
«Маленька людина» у світовій літературі Визначення "маленька людина" застосовується до розряду літературних героїв епохи реалізму, зазвичай займають досить низьке місце в соціальній ієрархії: дрібний чиновник, міщанин або навіть бідний дворянин. Образ "маленької людини" опинявся тим більш актуальне, ніж більш демократичною ставала література. Саме поняття "маленька людина", швидше за все, у вживання ввів Бєлінський (стаття 1840 "Лихо з розуму"). Тему "маленької людини" піднімають багато письменників. Вона завжди була актуальна, тому що її завдання - відображати життя простої людини з усіма її переживаннями, проблемами, бідами і маленькими радощами. Письменник бере на себе тяжкий труд показати і пояснити життя звичайних людей. "Маленька людина - представник всього народу. І кожен письменник представляє його по-своєму. У світовій літературі можна виділити роман-притчу Франца Кафки «Замок, що розкриває трагічне безсилля маленької людини і його небажання примириться з долею. У німецькій літературі до образу «маленької людини» тяжіли Герхарт Гауптман у своїх драмах «Перед сходом сонця» і «Самотні». Багатство образів «маленької людини» у творах Гауптмана породжує безліч різних варіантів (від малоосвіченого візника до тонкого інтелігента). Продовжив традицію Гауптмана Ханс Фаллада. У російській літературі XIX століття зображення образа маленької людини стало особливо популярним. Над ним працювали Пушкін, Лермонтов, Гоголь, Грібодоев, Достоєвський, Чехов, Лев Толстой і багато інших письменників. Уявлення про "маленьку людину" змінювалося протягом всього 19 - початку 20 століть. Кожен письменник теж мав свої особисті погляди на даного героя. Але вже з другої третини 20 століття цей образ зникає зі сторінок літературних творів, так як метод соціалістичного реалізму не припускає такого героя