Що таке назвати їх і розказати про одну з них

Бала́да - невеликий за розміром ліро-епічний твір фольклорного походження на легендарну чи історичну тему. У ньому, як правило, розповідається про щось незвичайне, виняткове, героїчне; реальне часто поєднується з фантастичним.

Бала́да (фр. ballade, від прованс. ballar — танцювати) — жанр ліро-епічної поезії фантастичного, історико-героїчного або соціально-побутового характеру з драматичним сюжетом.

У фольклористиці балади поділяють на родинно-побутові, про татарсько-турецьку неволю, про історичних осіб.

Ось приклад однієї балади

ВІЙНА, ВІЙНА – СВІТ ПАЛАЄ

Війна, війна – світ палає!

А на війні люд вмирає.

У неділю вранці-рано —-

Всім рекрутам заказано...

Одна вдова мала сина

Та й на війну спорядила.

Син на війну вибирався

Та й з рідними прощався.

Було в його три сестриці,

Та й усі три порадниці:

Старша сестра коня веде,

Середульша – зброю несе,

А найменша виряджає

І сльозами уливає:

-— Ой ти, братику наш рідний,

Прибудь до нас хоч раз в гості:

Через ліси – буйним вітром,

Через поля – дрібним дощем!

-— Візьми, сестро, піску жменю,

Посій його на каменю.

Як той пісок житом зійде, —-

Тоді твій брат з війни прийде.--

Сестра брата послухала,

Взяла піску – посіяла...

Нема з піску того сходу —-

Нема брату із походу;

Нема з піску того цвіту —-

Нема брата – ні слуху...

А в неділю дуже рано

В однім селі говорено:

-— Два солдати поранено.--

Ой у полі при долині,

Там лежало два воєнних,

Вони братики рідненькі.

Брат до брата промовляє:

Сльоза сльозу побиває:

-— Ох братику мій єдиний,

Одна мати нас родила,

Обох разом годувала,

Та не одну долю дала:

Тобі дала — рубаную,

Мені дала — стріляную.

З рубаної кров ізійде,

А стріляна — к серцю дійде.

Брат до брата промовляє,

Сльоза сльозу побиває:

— Ох, братику мій єдиний,

Хто нас буде доглядати,

Наші платки промивати,

Наші рани завивати? —

Одізвався в полі ворон:

— Я вам буду товаришем,

Я вас буду доглядати —

Живцем очі добувати.