.Туберкульоз — інфекційне захворювання, збудник якого відноситься до широко поширених в природі мікроорганізмів. В даний час прийнятий термін «мікробактерії туберкульозу» (скорочено БК — бактерії Коха). Захворювання викликається переважно мікробактеріями людського і бичачого типів. Відмінною особливістю мікробактерій туберкульозу є їхня висока устройчивость до впливів хімічних і фізичних факторів: кислотам, лугам, спиртам, сонячним променям і т. д. Вони тривалий час можуть зберігати патогенність у мокротинні, у пилу на предметах. Однієї з форм мінливості мікробактерій туберкульозу є можливість розвитку лікарської стійкості до туберкулостатическим препаратів, що може зберігатися тривалий час. У патогенезі туберкульозу немаловажну роль грають шляху зараження. Найчастіше вхідними воротами інфекції є дихальні шляхи (аерогенний шлях зараження); при цьому може мати місце як повітряно-краплинна, так і повітряно-пилова інфекція. Джерелом зараження, як правило, є хвора людина, що виділяє БК з мокротинням і слизом при кашлі, чханні і розмові. У поширенні туберкульозної інфекції мають значення і тварини, хворі туберкульозом. У таких випадках зараження відбувається частіше через молочні продукти (аліментарний шлях зараження). Можливий і контактний шлях: через шкіру, слизові оболонки. У дуже рідких випадках установлена можливість чресплацентарного зараження.Різноманіття клінічних проявів при туберкульозі визначає не тільки збудник. Вирішальну роль грають стан організму хворого, його реактивність і опірність, що може знижуватися при різних несприятливих умовах праці і побуту і т. п.
